Другого жовтня у Богородчанському Палаці культури відбувся ювілейний концерт до 60-річчя Богородчанської дитячої музичної школи. Урочистості стали своєрідною музичною подорожжю крізь шістдесят років – від перших нот і перших учнів до сучасних творчих колективів, від учителів, які започатковували традиції, до дітей, які сьогодні продовжують їх.

Символічно, що святкування розпочалося з молитви за Україну у виконанні хору викладачів школи під керівництвом Наталії Кривцун. У час, коли Україна виборює своє право на життя, свободу та майбутнє, особливого значення набувають слова про те, що ми маємо берегти те, заради чого живемо і за що боремося: нашу культуру, нашу мову, нашу пісню, наших дітей. А далі зі сцени оживала історія школи – у піснях, інструментальних композиціях, спогадах і щирих словах.

Історія Богородчанської музичної освіти розпочалася ще у 1961 році, коли в Богородчанах відкрили музичну студію. Її засновником став баяніст і композитор Юрій Канака. У 1964 році студію перейменували на філіал Івано-Франківської дитячої музичної школи №1, а вже у 1966 році офіційно відкрили Богородчанську дитячу музичну школу. Тоді тут навчався лише 51 учень.

За шість десятиліть школа пройшла великий шлях. Її очолювали Степан Мороз, Іван Красій, Іван Середюк, а найдовше — Марія Пастух, яка 37 років, із 1985 до 2022 року, була директором закладу. Кожен керівник залишив у його історії власний слід, розвиваючи мистецькі традиції та відкриваючи нові можливості для учнів.

Сьогодні школа є великою мистецькою родиною. Тут навчається 212 учнів, працює 32 викладачі, а з 2022 року до складу закладу входить Саджавська філія, де здобувають музичну освіту ще 68 дітей. Разом – 280 юних музикантів. Діти навчаються на фортепіанному, струнному, народно-духовому та теоретично-хоровому відділах, опановують фортепіано, струнні та народні інструменти, бандуру, баян, акордеон, гітару, саксофон, сопілку, цимбали, розвивають вокальні та теоретичні знання.

Для когось музична школа стає першою сходинкою до професійної сцени. Для когось — місцем, де вперше відкривається власний талант. А для багатьох – частиною дитинства, до якої подумки повертаються все життя.

Саме тут звучать перші акорди, народжуються перші мелодії, долаються перші хвилювання перед сценою і приходить розуміння: музика — це не лише ноти. Це праця, дисципліна, емоція, характер і вміння говорити з людьми без слів.

Чимало випускників школи продовжили навчання у фахових мистецьких закладах, а згодом стали викладачами музичних шкіл, артистами професійних колективів, творчими людьми в Україні та за кордоном.

Одна з найбільших цінностей Богородчанської дитячої музичної школи — її творчі колективи.

Понад 40 років живе ансамбль бандуристів під керівництвом Нелі Слободян. За цей час через нього пройшли численні покоління учнів, а сам колектив став постійним учасником і переможцем обласних та всеукраїнських конкурсів і фестивалів.

Свою історію мають ансамблі скрипалів, гітаристів, піаністів, вокальні та хорові колективи. Особливе місце посідає хор «Дивоцвіт», який продовжує традиції, започатковані попередніми поколіннями педагогів. Його історія нерозривно пов’язана з любов’ю до української пісні, а композиція «Моя Україна» стала своєрідним символом творчої спадкоємності школи.

Яскравою сторінкою є і дитячий народний оркестр «Кептарик». Його історія розпочалася з Василя Стефанюка, а з 2004 року творчу справу продовжує його донька — Анжела Михащук. Колектив здобував перемоги на обласних конкурсах, брав участь у гала-концертах, фестивалях та міжнародному етнічному фестивалі «ZRODLO» у Польщі. Особливо масштабним став проєкт «Різдвяна коляда», який об’єднав понад 200 учнів та викладачів школи.

За 60 років тут сформувалися родини, для яких музика стала не просто професією, а способом життя. Серед них — Середюки, Пастухи, Красії, Карабіновичі, Костюки, Стефанюки та Михащуки, Дутчаки, Слободяни, Кузик–Ярич–Заруба, Кривцун–Гродзінська, Ковалюк – Савчук та інші.

Це особлива форма спадкоємності: коли знання передаються від учителя до учня, від батьків до дітей, від одного покоління до наступного.

Надзвичайно промовистою є історія родини Стефанюків. Чотири покоління об’єднані музикою.

Василь Стефанюк — музикант, скрипаль, викладач, керівник оркестрів. Його донька Анжела Михащук — випускниця школи, викладачка, керівниця «Кептарика» та директорка Богородчанської дитячої музичної школи. Традицію продовжила онука Софія Михащук — викладачка скрипки та вокалу, а сьогодні свій музичний шлях розпочинає правнучка Яринка, яка навчається по класу скрипки.

У цій історії — особливий сенс ювілею. Бо школа живе доти, доки її традиції переходять у наступні покоління. Вітаючи Богородчанську дитячу музичну школу з ювілеєм, Богородчанський селищний голова Ростислав Заремба відзначив її як один із тих закладів громади, якими справді можна пишатися. Бо за 60 років школа стала не просто освітнім закладом. Вона стала частиною культурного обличчя громади. 

На сцені звучали українські пісні, народні інструменти, скрипки, фортепіано, гітари, голоси дітей і дорослих. Поруч із досвідченими викладачами виступали юні музиканти, які лише починають свій шлях. А серед фінальних акордів особливо символічно прозвучали «Карпатські візерунки» у виконанні оркестру викладачів та випускників школи — як музичне вітання її минулому, сьогоденню та майбутньому.

З 60-річчям, Богородчанська дитяча музична школо! Нехай у твоїх стінах і надалі народжуються перші акорди великих талантів, нехай зростають нові покоління музикантів, а любов до мистецтва передається від учителя до учня, від батьків до дітей – крізь роки й покоління.

Джерело: Богородчанська селищна рада

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.