Захований серед дерев Чорного лісу неподалік Івано-Франківська знаходиться масштабний підземний комплекс, який колись був стратегічним командним пунктом країн Варшавського договору. 

Здатний витримати ядерний удар та забезпечити автономне перебування 450 осіб протягом трьох тижнів, цей об’єкт досі залишається без застосування, попри плани перетворити його на туристичну атракцію.

Захищений командний пункт, розташований біля села Ценжева в Чорному лісі на Івано-Франківщині, від моменту своєї появи у 1971 році був оповитий таємницями та дезінформацією. За радянських часів цей стратегічний об’єкт маскували під стройбат і один із полігонів Прикарпатського військового округу, а для відлякування місцевих жителів поширювалися чутки про стартові шахти ядерних ракет, які нібито розміщувалися на території комплексу.

“Насправді ракети у нас були тільки червоні й зелені – сигнальні”, – спростовує поширений міф колишній військовослужбовець секретної військової частини, яка припинила своє існування влітку 2004 року.

За словами колишнього військового, справжнє призначення об’єкта було значно важливішим:

“Це була військова частина, яка забезпечувала зв’язок із 15 країнами Варшавського договору. Звідси здійснювалося загальне керуваннями військами всіх тих країн. Тут стояли надвисокочастотні передавачі для зв’язку з підводними човнами. У нас було 600 телефонних каналів, півтори тисячі телеграфних, весь комплекс систем бойового управління, а крім того, ми були врізані у засекречені магістралі Мінзв’язку СРСР, теперішнього “Укртелекому”. Плюс це все було продубльовано радіозв’язком, а також – релейним, тропосферним і космічним. Ми могли зв’язатися з будь-якою точкою світу”.

Легенди про ракетні шахти виявилися настільки переконливими, що породжували курйозні випадки серед місцевого населення. В одному з таких випадків місцевий мешканець, випадково перебивши під час сільськогосподарських робіт підземний кабель, побіг здаватися правоохоронцям, побоюючись, що через його дії могла запуститися ракета в напрямку Америки.

Проте на початку 2000-х років, коли розпочалася ліквідація військової частини, страх перед секретним об’єктом зник – натомість з’явилися мисливці за металом, які розбирали комунікації комплексу, іноді навіть із офіційного дозволу військового керівництва.

Десять років тому існували плани перетворити цей велетенський підземний бункер на туристичний об’єкт, який міг би привабити відвідувачів своєю унікальною історією та інженерними рішеннями. Однак ці наміри так і залишилися нереалізованими – потужний колишній командний пункт дотепер не використовується і продовжує поступово руйнуватися серед лісових хащ Прикарпаття.

Цей об’єкт залишається важливою частиною військової історії регіону, свідком холодної війни та нагадуванням про стратегічне значення території Західної України в системі оборони Варшавського договору.

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.