У віддаленому присілку Яремче – Перенізі, на Івано-Франківщині журналісти hromadske відвідали самотню 90-річну жінку, яка десятки років мешкає у віддаленій хатині без електрики.

Жінка розповіла про свою непросту життєву історію, демонструючи унікальний досвід життя високо в горах.

У найвищій точці присілка Переніз, що на Івано-Франківщині, куди можна дістатися лише пішки через складний гірський рельєф та снігові замети, журналісти hromadske зустрілися з 90-річною горянкою, яка все своє життя прожила без електрики, зберігаючи традиційний гуцульський спосіб життя та особливу філософію самодостатності.

“Я привикла, що мені дуже добре без світла. Я не боюся, що забула виключити, мені не треба переживати, бо прийде рахунок”, – розповідає старенька мешканка гір, яка навчилася знаходити переваги у своєму відокремленому способі життя.

Щоденне життя горянки наповнене традиційними заняттями, серед яких особливе місце займає вишивання, котрим вона займається при світлі гасової лампи:

“Я маю солярку, куплю собі, сиплю солярки і вишиваю. Я рушники вишивала, я до серці взорі вишивала, я чоловічі сорочки, я діточі сорочки”, – ділиться жінка своїм досвідом рукоділля.

Непроста життєва історія жінки включає період роботи в місцевому кар’єрі, куди вона добиралася щодня пішки через гори:

“Як йшла в кар’єр до роботи, то я йшла з п’ятої-четвертої години, й сніг отакий, й пішки через Маковицю. В день грузимо машини, там хлопи колять камінь, то машини самосвали грузимо”, – згадує горянка про свої трудові будні.

Незважаючи на відсутність сучасних технологій, жінка не відірвана від світу – вона регулярно слухає радіо, через яке дізнається про новини в Україні та світі, зокрема про перебіг війни та політичні події, демонструючи неабияку обізнаність у сучасних подіях.

“Я знаю, я маю радіо, я все чую, новини як убиває людей. Я чую, що дитину вбило, жінку вбило, чоловіка, як убило їх сім’ю всю”, – розповідає жінка про своє сприйняття сучасних подій через радіоприймач.

Щомісяця горянка долає складний шлях до селища, аби отримати пенсію та придбати необхідні продукти:

“Тепер як я йду в долину, то й тий ду часом більше 2 годин. Я наберу то хліба, то оливи, то солі – того сумку, ти напереби, тай потім з тим вертаюся”, – описує вона свої регулярні подорожі до цивілізації.

Попри численні пропозиції переїхати, жінка залишається вірною своєму гірському помешканню:

“Приходили такі, що хотіли мене, я була дівков тоді, але я не пішла би з хати. Я сказала, що я не йду ніде, я не піду”, – твердо заявляє горянка про свій життєвий вибір.

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.