Мирон Закальницький, Роман Олексин та Іван Демʼянів — троє друзів з Богородчанщини, які вирішили обʼєднати свої сили, щоб допомогти військовим на лінії фронту. Разом вони створили Благодійну організацію «Світ добра».

Роман та Івани є друзями з дитинства. Свою волонтерську роботу вони розпочали ще у 2014 році, коли почали допомагати місцевому волонтерському осередку. На початку повномасштабного вторгнення вони познайомилися з Мироном, який теж допомагав військовим. А вже цього року чоловіки вирішили, що хочуть відокремитись, щоб більше допомагати нашим воїнам.

«Ми хотіли працювати для хлопців по потребах. Поїздки ми організовуємо стабільно — в першій половині місяця, — кажуть волонтери.

Кожна відправка, це великі суми кошти. Щоб їх вистачало на закриття потреб для хлопців, друзі-волонтери налагодили цілу систему роботи. 

«Ми звернулися до наших людей за кордоном, щоб вони по можливості долучалися до наших зборів. Крім того, в нас є постійно відкрита банка. Також, щоб більше зацікавити людей, ми проводимо лотереї з різними лотами. Люди купують собі номерки та мають нагоду виграти різні не дешеві речі. До прикладу це може бути сертифікат на перманентний макіяж, підписані прапори з передової, різні атрибути війни та багато іншого. Таким чином нам вдається збирати чималі суми, — розповідають чоловіки.

Лоти для таких лотерей шукає сестра Мирона — Марійка. Вона шукає все самостійно в різних майстрів та підприємців, або ж люди самі виявляють бажання надати щось для продажу. Окрім того, пані Марія готує звіти, щоб ніхто не мав сумнівів у діяльності БО.

Донат за менш цінні лоти стартує від 200 гривень. Якщо це більш коштовна річ, то від 1000.

«Буває, що коштів не вистачає, але ми все одно стараємось вирушити в дорогу. Оскільки ми з Мироном та Іваном всі підприємці, то залучаємо свої кошти, ідемо у серйозний мінус, але що робити. Мусимо допомагати. Так само всі витрати на проживання, харчування та пальне даємо суто ми. Скидаємося своїми силами, щоб не витрачати кошти з загальної суми»

Маршрут поїздки чітко спланований. Все розписано по годинах, хоч часом під час поїздки вносяться корективи, адже окрім запитів від бригад вони возять військовим посилки від їхніх рідних.

«Буває перед самим відправленням принесуть свіжу посилку для воїнів. І ми звичайно ж беремо її та шукаємо шляхи, як найкраще доставити її до отримувача.»

Волонтери кажуть, що запити на допомогу від хлопців дуже залежать від пори року. Взимку актуалізуються прохання про буржуйки, хімічні грілки, газові балончики різних розмірів, автономні обігрівачі. 

«Мали біля 20 готових буржуйок. Частину вже передали хлопцям, а декілька ще постійно маємо з собою про запас, щоб якщо є потреба — одразу дати. Хоч хлопці чітко завжди кажуть, що їм потрібно, ми стараємось брати більше, бо їм це може знадобитися.»

Чоловіки наголошують, що не буває ситуації, щоб на позиції постійно всього вистачало. Змінюються потреби — автоматично змінюються запити. 

Основними проблемами при підготовці до поїздки є нестача фінансів та відсутня можливість волонтерам вільно пересуватися Україною, адже броні на мобілізацію немає і завжди є ризик бути пійманими працівниками ТЦК.

«Найважче достукатись до людей та назбирати кошти. Ми раді, що на цей момент у нас все виходить. Дуже багато людей поїхали за кордон, ще частина ховається. Умови для всіх зараз дуже важкі. Навіть ми попри те, що вже давно допомагаємо військовим, не маємо жодного документа, який забезпечив би нам вільне пересування. Проблем з пересуванням на самій лінії фронту немає, там ми проходимо всі потрібних і перевірки. А тут мусимо уникати блокпости, що значно ускладнює сам процес підготовки до поїздки та важче закупити все необхідне.»

Серед іншого — процес повністю налагоджений. Чоловіки вже мають своїх перевірених постачальників практично всього, що може знадобитися військовим. Багато речей, до прикладу одяг, забирають просто від виробників. Каву та чай — на базах. Найактивніша робота починається за декілька днів до поїздки, щоб встигнути все зібрати та привезти в одне місце. Домашні смаколики для хлопців готує Солотвинський волонтерський осередок на чолі з Русланою Косович. По можливості чоловіки стараються надати кошти на продукти, а жінка разом зі своєю командою готує все необхідне. 

Волонтери пригадують, що на початку війни люди донатили набагато більше. З теперішнім часом дуже важко порівняти. 

«Найважче показати свою роботу. Багато хто хоче бачити, куди їдуть їхні кошти, я їх розумію, бо буває багато шахраїв. Тому ми стараємось максимально звітувати та показувати все, що робимо.»

Затяжна війна змінила настрій не лише людей, але й самих військових. Волонтери кажуть, що хлопцям на нулі дуже важко.

«Військові не можуть прогнозувати, що ж буде далі. Весною ситуація виглядала набагато цікавішою, вдалося відбити чимало сіл. Зараз відчувається великий наплив ворожих сил. В нас мало людського ресурсу. Проте віримо у перемогу та продовжуємо працювати на її наближення. Ми дякуємо нашим дружинам, нашій команді і людям, які нас надихають та підтримують, бо завдяки їхнім донатам ми можемо закуповувати і доставляти хлопцям необхідні речі.»

Буквально вчора волонтери знову вирушили до захисників. Цього разу окрім всього необхідного повезли для них трохи свята — пакунки для Святої Вечері. Бо навіть там, на лінії фронту, воїни цінують та намагаються зберегти наші давні українські християнські традиції.

Допомогти благо

Христина Савчин

Освіта – бакалавр журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю УКД.
Досвід роботи в журналістиці 5 років.