Ірина Якимів була звичайною вчителькою з інтелігентної сімʼї. Разом з чоловіком жила в Івано-Франківську, відвідувала ресторани. Але добре серце жінки кардинально змінило її життя. Зараз вона живе в селі Росільна та увесь свій час присвячує допомозі потребуючим тваринам, які тепер живуть в кожному куточку її помешкання.

«Все починалось дуже дивно та цікаво. Я жила майже в самому центрі Франківська в приватному будинку разом з мамою та сестрою. В своєму домі я тримала собак і в певний момент сусіди почали дуже скаржитися на це. Я на це не дуже реагувала, тай тваринок було ще небагато, — пригадує жінка.

Пані Ірина каже, що сидіти просто дома вона не могла. Тоді якраз зʼявився перший «Дім Сірка» та притулок в Павлівці і жінка вирішила їм допомагати, трохи волонтерити.

«Паралельно додому я приносила безпритульних тварин, також подруга знаходила їх і віддавала мені. І ось так увесь другий поверх в будинку та подвірʼя було в кішках та песиках. Ми їх лікували, потім носили на базар і віддавали людям, — каже Ірина.

Після невдалої співпраці з одними волонтерами їй довелося забрати додому 14 собак до тих, які вже були в неї. Отак і почався спонтанний домашній притулок. Від того часу собачок ставало все більше. Від чоловіка перший час жінка все ховала. Каже, що й сама не знає, як це в неї виходило.

«На той період мені допомагав один хлопчина з Коломиї — Віталій. Він і придумав ідею знайти десь місце під притулок. Ми довго шукали потрібну ділянку. Розглядали варіанти в декількох селах, але зупинились на Росільні, бо нам  дуже сподобалось в цьому місці. Тут була старенька хата, паркан не до кінця зроблений, час від часу кабани вільно забігали на подвірʼя, — пригадує волонтерка.

Спочатку до будинку перевезли перші вольєри, робочі почали зводити новий паркан, проводити комунікації, а Віталій дивився за собаками. Згодом він залишив цю роботу і жінка найняла іншу працівницю, але вона не дуже добре доглядала тваринок.

«Я спочатку взагалі їхала сюди на два тижні — мала підмінити жінку, яка в нас працювала. І, як на зло, в той час тут все замерзає, я залишаюся без води та опалення. Вчуся рубати дрова, палю в пічках. Це був дуже цікавий період. Жінку, яка тут жила до мене, називали вовчицею. А коли я сюди переїхала, то мене почали називати «молодою вовчицею». Я і не проти, бо це моя любима тварина.

І ось так мої два тижні переросли вже в сьомий рік, — пригадує жінка.

Спочатку ніхто не знав, що це притулок. Волонтерка просто мала на утриманні певну кількість тваринок. 

«Коли я приїхала сюди, то в мене від сили було 19 кішок і десь 22 собаки. Зараз ця цифра в рази більша. Хто в мене працює, того починають шантажувати, що от скажіть, що нам треба віддати тваринку, бо ми виїздимо або ще щось. Але по факту люди переважно обманюють і просто хочуть здихатись від песика чи котика.»

Жінка розповідає, що дуже часто бувають випадки, коли собачки хворіють і люди не хочуть їх лікувати, навіть породистих. Особливо, коли вони чують вартість цього лікування. Потім вона їх вмовляє і сама ще оплачує це лікування. Все, щоб врятувати беззахисне створіння.

«Буває приводять хворого собаку і дають тисячу гривень, щоб просто спекатись її, а ми вже щоб лікували, годували та доглядали. Лікування дорожчає коли тваринка запущена. Якщо виявити проблему на ранніх стадіях, то все буде набагато дешевше і менш стресово для них. Часом ще й в лікарнях їх заражають різними вірусами. А от котів лікувати взагалі надзвичайно дорого. Через це доводиться постійно оплачувати великі рахунки у ветлікарнях.

Якщо тваринка потрапляє в реанімацію, то це 3-4 тисячі за добу. А вона там може бути не один день.»

Пані Ірина розповідає, що люди часом дуже жорстокі. Привозять до неї собак і просто закидають через паркан. А це понад три метри висоти. І потім цуценя від падіння з такої висоти калічиться, травмується. 

«І навіть якщо знайти тих, хто це зробив, то хіба можна їм віддати собачку після такого вчинку? Це ж нелюди! Або викидають і дають в коробку просто відвареної картоплі. Це нормально взагалі?»

Багато собак, які потрапляють до жінки в притулок, на початку дуже агресивні. Все через ставлення попередніх власників, які дуже часто знущаються над ними. Собак або підкидають, або дзвонять і вимагають, щоб вона їх забрала, бо власники просто їх вбʼють. Про це кажуть прямим текстом.

«Десятки дзвонять, щоб забрати від них котика чи песика, і один випадок на 100 — щоб взяти. Це страшна біда. Це ж тваринки з будинків, це не просто бездомні. І це при тому, що всі наші підопічні стерилізовані та мають необхідні щеплення. Плюс дорослих собак не дуже хтось хоче брати. Переважно всі хочуть цуценят, але останнім часом і тих ніхто не бере.»

Проте навіть якщо люди хочуть взяти собі на утримання кішку чи собаку, не кожен хоче зробити для них відповідні умови.

«Ніхто не навчений, що песики не мають жити на ланцюгу, що вони хочуть гуляти, мають мати вільний простір. Якщо це собака чи кіт, то вони не обовʼязково мають харчуватися недоїдками, їм також потрібне нормальне харчування.»

Але притулок це не лише час та сили, але й багато грошей.

«У фінансуванні притулку мені допомагає чоловік. Ніхто не дає мені грошей, як собі там думають люди, все своїми силами. Лише зараз нас частково взялась підтримувати «Щаслива лапа», трохи допомагають кормами та обробками. Я особисто нічого з того не маю, хоч люди собі говорять різне.»

На собак взагалі дуже не вистачає кормів. Лише на одне годування йде близько 60 кілограмів сухого корму, а одна упаковка на 10 кілограмів коштує близько 500 гривень. 

Зараз в пані Ірини на утриманні понад 230 тваринок: близько 65 котів, більше 140 собачок та декілька маленьких цуциків. Через це у жінки зовсім немає вільного часу, бо навіть з допомогою людей, які працюють в неї, тваринки хочуть постійного цілодобового нагляду та догляду.»

Проте жінка ні про що не шкодує. Вона готова витрачати увесь вільний час на своїх улюбленців та допомагати знаходити їм нові домівки. Пані Ірина вірить, що в світі ще є хороші люди, які в змозі гідно ставитись до домашніх улюбленців.

Зараз в притулку «Лісовий» є велика потреба в кормі для собак. Якщо у вас є можливість допомогти кормом або фінансово, ось реквізити:

4149629363680026
Приват банк, особиста карта пані Ірини

або ж

UA723365030000026004300461535

Благодійний фонд «Лісовий», Ощадбанк