Ігор Панько з села Гута, що в Солотвинській громаді, вже десять років працює вчителем історії в місцевій школі. Проте не всі знають, що хлопець не лише гарно викладає свій предмет, але й має власний історико-пізнавальний канал в YouTube.

«Канал створений у 2016 році. Спочатку я не хотів займатися цим серйозно, але виникла така інформаційна потреба. Тоді якраз закінчились події Майдану. Через  доступність до інтернету почали зʼявлятися такі от любительські канали. Тобто кожен, хто міг, цілеспрямовано починав шукати білі плями в історії. От і ми з друзями створили групу «Словʼянський спадок», писали різні цікаві пости. Пізніше я подумав, чому б не створити свій канал в ютубі, — пригадує Ігор.

Перше відео, яке хлопець завантажив, одразу заблокували за порушення авторських прав, бо це був огляд на один з серіалів. Наступні відео вже були повʼязані з темою слов’янства. На той час якраз був певний ренесанс цієї теми.

«Спочатку я не писав жодні сценарії. От просто була цікава тема, я слухав про неї в різних джерелах і тоді хотів висловити свою певну думку. Доступність до інформації у нас була і є, проте не завжди ця інформація правдива. Плюс тепер я розумію, що подача перших відео була слабенька.»

Пізніше хлопець натрапив на канал схожий, але більш популярний канал «Історія без міфів». Його автор розповідав, що готується до випуску відео приблизно місяць. 

«Тоді і я вирішив готуватися ретельніше, почав збирати книги. Тут мені дуже поталанило з моїм знайомим Віталієм Дзюбою, який шукає та бронює необхідні видання. На основі цих видань я вже роблю огляди по етнографії, Гуцульщини й інших тем. Бібліотека потроху назбирується, це моя маленька мрія. Потрібні книги шукаються досить важко. Вони не завжди дорогі, бо це не нові видання, проте переважно вони дуже рідкісні та складаються з декількох томів.»

Вчитель віджартовується, що йому в житті напевне нічого так не шкода, як книги. Він вважає, що це найбільший скарб, бо знання з цієї книги можуть кардинально змінити ваше життя. Є такий вислів, що не кількість прочитаних книг впливає на людину, а якість. А особливо цінними є книги з історії.

«Історія України цікава тим, що вона дає змогу подивитися на події минулого ретранслювавши їх на сучасність. Історія дає змогу подивитись на себе зі сторони. Зрозуміти, чому сьогодні ми живемо так і що на це вплинуло в минулому.Шкода, що історія України завжди подавалась як другорядна. Що, от була така собі великоросія, а ви менші брати. Люди можуть зрозуміти багато чого вивчаючи історію.»

Ігор каже, що перші відео буди в більшості як можливість самовираження. Йому тоді було двадцять «з хвостиком», тому можна сказати, що це був певною мірою юнацький максималізм. Проте з часом цілі змінилися. 

«Я особисто не люблю, коли мені щось навʼязують, тому і сам не люблю навʼязуватися. Мені подобається нестандартно підходити до ситуацій, в тому числі й до відео. Якщо переглянути мої роботи з першої до теперішньої, то буде чітко помітно цю трансформацію. Ми починали з таких відверто радикальних поглядів. Це не правильно, я це зараз розумію. Людина коли починає трансформуватися у своєму світогляді, то вона спочатку не шукає проблему в собі. Вона завжди вважає, що винен хтось інший. З часом ми дійшли до того, що потрібно доносити інформацію не навʼязуючи її, і зокрема свою думку. До речі, будь-яку інформацію, яку ви чуєте в різних відео, бажано і потрібно завжди перевіряти. Не варто сліпо вірити людині, яка тобі щось говорить в інтернеті.»

Молодий вчитель розповідає, що серйозна робота над блогом почалася з 2020-2021 року. Відео виходять в залежності від можливостей, оскільки кожне потребує багато роботи. Хлопець все робить самотужки. 

«Відео виходять тоді, коли є можливість. Я пробував робити відео за графіком, чергувати їх з розмовами з науковцями, етнографами, істориками. Все робити самому трохи важко. Щоб зняти відео йде приблизно дві-три години. Далі робота за монтажем, який теж довелося освоїти самотужки. Мені більше подобається щось монтувати, вставляти різні сценки й десь самому там промелькати на задньому плані. Але, по факту, монтаж займає левову частку роботи. Плюс для цього потрібна необхідна техніка.»

Також влітку Ігор розпочав співпрацю з деякими науковцями та реконструкторами, з якими більш детально вивчає необхідну інформацію. 

«Почали ми з історії козацтва. Записали загалом чотири випуски, які назвали Феномен козацтва. Спілкувалися на теми виникнення козацтва, військової справи та військового одягу. Після того я вирішив, що треба це якось розвивати та поспілкувався через zoom з Володимиром Галайчуком, професором ЛНУ. Трохи згодом під час однієї з експедицій науковця в Гуту ми зустрілися та говорили про міфологію Карпат. Тема дуже цікава, таємнича. Пізніше з етнологинею Анастасією Кривенко розмовляли про міфологію Волині. Невдовзі будемо спілкуватися з нею про народний календар.»

Попри те, що канал існує вже не один рік, учні в школі фактично не знають про існування у свого вчителя власного каналу. Все через його надмірну скромність. 

«Я не афішую свою роботу, не кажу, що заходьте там і дивіться всі. Я часто сумніваюся у своїй роботі, тому в цьому плані я досить самокритичний.»

Про нові випуски чоловік повідомляє у своїй групі, на сторінці в соціальних мережах та через рекламу в ютубі. 

«Я планую далі розвивати свій блог. Надалі хочу більше спілкуватися з різними вченими. Тем насправді дуже і дуже багато. На черзі цикл про словʼян. Далі хотів би більше розповісти про сімейно-обрядові традиції, хрещення з точки зору етнографії, як це відбувалося. Я не люблю планувати наперед, щоб все не пішло шкереберть. Працюю по можливості.»

Ігор каже, що не любить навʼязувати, тому можна вважати що всі підписники є чесно зароблені та підписані на канал саме через свою цікавість до його праці. 

«Через те, що я довгий час ціленаправлено не займався популяризацією каналу, я довго йшов до цієї кількості переглядів та підписок. Якщо мені подобалась якась тема, то я просто сідав і робив її. Якщо зайшло, то добре, ні то ні. Після початку війни в мене стало трохи більше часу і я почав займатися цим більш серйозно. Зараз воно все добре йде, а що буде далі – побачимо. Я завжди закінчую свої відео такими словами «Читайте та просвітлюйтесь. Памʼятайте, що тільки за допомогою знання ми зможемо перемогти невігластво, що ховається в наших серцях».

Христина Савчин

Освіта – бакалавр журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю УКД.
Досвід роботи в журналістиці 5 років.