ГО «Народна самооборона» Спілка волонтерів Богородчанщини – одна з найдавніших та найбільших волонтерських організацій Прикарпаття. Допомагати українським захисникам «самооборонівці» почали з перших днів російсько-української війни у 2014 році й продовжують досі. Скільки кілометрів від глибоко тилу до вогневого рубежу подолано за цей час – годі порахувати. Під час повномасштабної війни кожні два тижні богородчанці вирушають на передову. За час однієї поїздки долають по 4 тисячі кілометрів, адже намагаються охопити всі напрямки фронту.

Напередодні світлого свята Воскресіння Господнього «самооборонівці» вкотре вирушили у масштабну поїздку з тонами допомоги та домашніх гостинців до наших оборонців. Пише про це  «Західний кур’єр».

Їдуть туди, де інші не наважуються 

Команда ГО «Народна самооборона» Спілка волонтерів Богородчанщини складається як з волонтерів часів АТО/ООС, так і з тих, хто доєднався під час повномасштабки. Медичною складовою допомоги займаються Гусак Ярослав та Герасимович Наталія. Серед тих, хто «не втомився»: Паранюк Степан, Стефанишин Іван, Близнюк Василь, Бойчук Василь, Дашко Надія, Щучак Ірина. Доставляють провізію на передову також добровольці: водії евакуатора Володимир Костюк та Любомир Бакай, водії мікроавтобусів Глуханюк Василь, Пронів Володимир та Гринишин Олег.

За понад десять років волонтерської діяльності координатор «Народної самооборони», 60-річний Михайло Михайлюк не пропустив жодної поїздки на передову. Чоловік, який офіційно працює старостою села Забережжя, зізнається, що «не зміг би всидіти вдома». За цей час волонтерство для нього стало фактично стилем життя. За свою відповідальність та постійну турботу волонтер отримав від бійців позивний Батько.

Цього разу маршрут богородчанських волонтерів пролягає через: Запорізьку, Донецьку, Харківську та Сумську області.

«Зараз особливо «адреналінові» Курахівський напрямок – лінія від Дніпропетровської до Донецької області, яку ми обслуговуємо, та Сумщина, – зізнається пан Михайло. – Ми заїжджаємо туди, куди інші не наважуються. Часто нас сварять на блокпостах, не пропускають, але ми все одно їдемо туди, де нас чекають хлопці».

Везуть на фронт дух Великодня 

Вісім мікроавтобусів завантажені під зав’язку. Вагому частину вантажу займають деревина, будматеріали (цвяхи, шурупи, скоби, арматура) та будівельні інструменти (сокири, лопати, бензопили, «болгарки»), які потрібні воїнам для облаштування оборонних фортифікацій та бліндажів. Також сонячні панелі, засоби РЕБ, побутова техніка (холодильники, мікрохвильова піч, пральна машинка), розкладушки, автомобільні шини. Також цього разу везуть десятки маскувальних сіток. Їх «самооборонівцям» регулярно передає волонтер Іван Ляхович, який організував процес виготовлення маскувань у багатьох громадах Прикарпаття.

«Попит на маскувальні сітки від бійців зараз дуже великий, адже зима закінчилась і треба змінювати колір маскування з білого на зелений та пісочний», – додає Михайло Михайлович.

Окрему частину волонтерського вантажу займає медицина: турнікети, медичні аптечки та різноманітні ліки.

 «Особливість даної поїздки в тому, що ми, окрім необхідних для служби речей, веземо бійцям частинку свята Воскресіння Христа. Хто б там що не говорив, хлопці нас чекають. У пріоритеті у нас військові, які служать «на нулі», – говорить Михайло Михайлович.

Масштаби зібраної допомоги дійсно вражають: приблизно 8 тисяч курячих яєць, до пів тисячі пасок, пів тонни м’ясних домашніх виробів (ковбаса, шинка, балик, буженина, копчені кури та індики), десятки кілограм сиру та масла, цвіклі, голубці, вареники, пельмені, домашня випічка, солодощі, кава, чай, мед, сухофрукти, їжа швидкого приготування, енергетичні батончики та напої, домашня консервація, тушкованки та паштет, сало, засоби гігієни тощо.

Цілий мікроавтобус запакований адресними посилками для воїнів від рідних та друзів. Також діти підготували для захисників мотивуючі малюнки та відкритки зі словами вдячності.

Також цього разу вкотре до захисників разом з богородчанськими волонтерами навідається декан ПЦУ, настоятель храму “Архистратига Михаїла» села Саджава Володимир Петришин, який не тільки підтримує духовно військових, а й сам активно волонтерить. Воїни матимуть змогу посповідатись та прийняти Святе Причастя безпосередньо у зоні бойових дій.

Не мають права зупинятись… 

За словами Михайла Михайлюка, запорука їх успішної багаторічної волонтерської діяльності – довіра та підтримка меценатів, благодійників з-за кордону, місцевого бізнесу і підприємців та простих людей. Співпрацюють зі всіма громадами колишнього Богородчанського району, Більшівціською та Букачівською громадами, громадами Долинщини, Рожнятівщини тощо. Налагодили співпрацю навіть з містами Летичів та Дніпро. Зокрема, у Дніпрі волонтерську допомогу організовує церковна громада відомого священика-блогера Василя Колодія. Відокремлені групи волонтерів “Народної самооборони” діють у Італії, Бельгії, Англії та США.

Пан Михайло додає, що запити у воїнів різні – все залежить від роботи, яку вони виконують на фронті. Найбільш поширеним є потреба в ремонті автомобілів. Тому в евакуатора-лафети роботи ніколи не бракує. Спецтранспорт забирає пошкоджені та зламані автівки з фронту, на Прикарпатті їх «реанімують», а потім доправляють на передову. А звідти забирають чергові «корчі». І так нон-стоп.

«У зоні бойових дій ремонт автомобілів обходиться бійцям дуже дорого, та й потрапити до нормального майстра на СТО дуже важко, треба місяцями чекати. Натомість, ті СТО, з якими ми налагодили співпрацю, ремонтують автомобілі військовим безкоштовно, оплачується тільки вартість запчастин. Плюс власні автомобілі потрібно обслужити, а це п’ять мікроавтобусів. Особливо дорого обходиться обслуговування лафети», – додає Михайло Михайлович.

Чоловік відзначає, що на четвертому році повномасштабної війни кількість меценатів суттєво зменшилась. Натомість підтримка простих людей залишається такою, як і була раніше: хто допомагав спочатку, той і продовжує це робити.

«Роботи дуже багато і ми не маємо права зупинятись. Волонтерство – це настільки тяжка справа, що я навіть словами описати не можу. Однак, нашим захисникам куди важче. Повертаючись з кожної поїздки, думаю: відпочину тиждень-два, нарешті приділю час родині, домашнім справам… Однак, вже у дорозі з фронту поступають нові запити від воїнів. І ми знову починаємо готуватись до наступної поїздки», – додає пан Михайло.

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.