Військовослужбовець Іван Красій народився 1 липня 1995 року в селі Луквиця. Його дитинство пройшло в атмосфері сімейних традицій і любові до рідного краю. Історією захисника поділились на фб-сторінці Дзвиняцької ТГ.

У 2008 році після завершення сьомого класу Іван зробив перший крок у військове життя, вступивши до Богородчанського військово-спортивного ліцею. Незабаром його талант і бажання до самовдосконалення перенесли його до Надвірнянського військово-спортивного ліцею, де протягом трьох років він набував необхідні знання та навички для служби у збройних силах.

Після цього Іван обрав новий шлях – він вступив до Брошнівського ліцею, де за рік опанував професію електрозварника ручного зварювання та закінчив навчання з відзнакою. Він завжди жив за своїм гаслом: «Ніхто крім нас, хто як не ми».

Початок військової кар’єри

Листопад 2013 року став переломним моментом у житті Івана. Призваний на військову службу, він приєднався до Львівської 80-ої аеромобільної бригади, відразу підписавши контракт на три роки. Під час антитерористичної операції, спрямованої на звільнення України від агресора, Іван показав свою відданість і професіоналізм.

У 2016 році після одруження з Лілією з села Витвиця, Іван не покинув лави Збройних Сил і знову повернувся до служби. У вересні 2018 року, після численних випробувань під час АТО, його звільнили з лав військової служби за заслуги, але поклик служити своїй країні в ньому ніколи не згас.

Повномасштабне вторгнення

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Іван не витримав думки про віддаленість від дому. Спершу поїхавши до Чехії, він через десять днів повернувся назад, адже відчував, що поклик захищати рідну землю занадто сильний. 7 березня 2022 року він прибув на місце дислокації і, не втрачаючи жодної хвилини, записався добровольцем до 42-окремого мотопіхотного батальйону, що входив до складу 57-окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Кості Гордієнка.

Бойові дії та непохитна віра

За час служби Іван Красій відвідав найзапекліші точки бойових дій – Луганщину, Донеччину та Харківщину, а також брав участь у боях на Бахмутському напрямку. Неодноразово він чудом залишався живим, незважаючи на численні небезпеки. Під час однієї з операцій він отримав контузію від вибухової хвилі і перебував у Харківському госпіталі, але навіть тоді його дух залишався незламним. Як сам Іван каже: «Ніби молитви моїх рідних та знайомих рятують мене».

У ході однієї з місій, коли його угрупування заходило до села, воно зустріло не тільки руйнування, а й прояв людяності. Разом із побратимами Іван намагався врятувати як людей, так і тварин. Особливо запам’ятався випадок з маленьким песиком, якого він назвав Барсік. За його сміливість та відданість, Барсік став справжнім ангелом-охоронцем, що попереджав про небезпеку навіть тоді, коли бліндаж був розбитий. Через декілька днів Іван забрав його з собою, і тепер Барсік завжди супроводжує його у бойових діях.

Позивний Ультрас та військові досягнення

На Куп’янському напрямку Іван отримав позивний Ультрас, що став символом його бойового духу і безстрашності. Завдяки бездоганній військовій підготовці, набутій у ліцеях, та особистій відвазі, він виконує надзвичайно відповідальні завдання, залишаючись завжди зібраним і впевненим у своїй правоті.

За свою службу він отримав численні нагороди, серед яких:

• Нагрудний знак «Народжені в боях»
• Бойова медаль «Захиснику України»
• Медаль «За жертовність і любов до України»

Його слова: «Все буде добре, як не сьогодні, то завтра, як не мені то комусь» стали символом надії для багатьох побратимів, адже навіть у найтемніші часи він знаходить сили вірити у світле майбутнє.

Мрії про мир

Незважаючи на складнощі війни, Іван Красій завжди мріє про повернення до рідних стін, де на нього чекають дружина, мама, батько,сестра та його найбільший прихильник – бабуся Іра. Її вірш «Вітання для Іванка» нагадує про домашній затишок і тепло, яке так необхідно кожному воїну після довгих днів у бою:

Ось і прийшло веселе свято,

що можу я свого любимого онука привітати

Роки летять, як ті пташки у вирій,

а ти завжди веселий, жартівливий

Здається, ще недавно малого пильнувала і гляділа

А зараз постаріла, посивіла

Як був малим то захищала я тебе,

а прийшов час, що захищаєш ти мене

То дар тобі від Бога і за це,

я вдячна Богу і тобі за все

Ти ангел наш, ти ангел миру,

тому й молюсь за тебе без зупину

Молюся Богу і дякую за те,

що він завжди тебе Іванку береже

Молюся щиро, щоби Бог почув,

щоб скоріше Іванку, додому ти прибув.

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.