Марія Луцак з села Раковець, що в Солотвинській громаді, ще змалку займалася рукоділлям. Як і вся її родина, дівчина багато вишивала. Це було їхнім сімейним заняттям, до якого привчили навіть меншого брата Василя. 

«Раніше я багато вишивала на замовлення в магазин або ж для себе. Але робота не цінилася, доводилось все робити фактично в нуль, тому я припинила цим займатися. Потім, коли я була вагітна, побачила в інтернеті вʼязаний плед і мені захотілося його сплести для свого сина. Замовила нитки, знайшла в ютубі майстер-клас і так почала працювати. В нитках для пледа є готові петлі, тому він виробляється руками. Тоді все вийшло гарно та досить швидко.»

Майстриня розповідає, що на початку робила замовлення для себе або рідних.

«Потім я побачила вʼязані іграшки. Мені це здалося чимось дуже важким. Я зберегла собі ідеї, але не думала, що зможу повторити, бо до цього ніколи не тримала в руках гачка. Проте трохи згодом я все ж наважилась та придбала майстер-клас з вʼязання іграшки-зайчика. Сподівалася, що там буде покрокове відео, щоб я могла спробувати. Після оплати зʼясувалося, що там подані лише умовні позначення, урок був не для новачків, тому почала все шукати в ютубі.» 

Марія пригадує, як пробувала робити різні петлі, по рядочку звʼязувала все в готовий виріб. Каже, що тепер розуміє, що та перша іграшка не була така ідеальна, але вона витратила на неї три дні й була дуже задоволена своєю роботою.

«Багато вʼязала, потім розпускала і робила заново. Було важко, але з часом все навчилося, бо мені дуже хотілося. От я цим справді горю. Якби була можливість, то я б вʼязала 24/7.»

Робота насправді дуже цікава і схеми бувають надзвичайно різні. Деякі екземпляри одразу вʼяжуться в готовий виріб, інші ж потрібно додатково скріплювати нитками через спеціальні голки.

В асортименті рукодільниці можна знайти подарунок фактично для будь-якого віку. Для дітей з народження вона вʼяже екологічні брязкальця у формі звіряток або вушок. Іграшка кріпиться на гладкій деревʼяній основі, яка повністю безпечна і дитина може її гризти. Нитки також підбираються обовʼязково гіпоалергенні, як і наповнювач. Жінка наголошує, що такі матеріали не лише кращі по якості, але й набагато зручніші в роботі та користуванні.

Для дітей та дорослих жінка також вʼяже кардигани. Першу накидку її надихнула зробити сестра чоловіка. Майстриня давно хотіла звʼязати таку річ, але ніяк не наважувалась. Тому й сестра зробила замовлення і так підштовхнула до роботи.

Чи не найпопулярнішими серед замовлень окрім пледів є мʼякі іграшки. Їх постійно замовляють не лише для малюків, але й для дорослих. Майстриня пригадує, що одного разу клієнт замовив у неї «заю для моєї заї», що було дуже мило. Або ж коли для дорослої компанії волонтерів замовляли цілу партію вʼязаних оленів, як символ їхньої групи.

Іграшки замовляють для дітей навіть з найменшого віку. Через свою щільну текстуру батьки можуть не боятися, що дитина перекриє собі нею дихання, тому її можна використовувати навіть як асоціацію для сну.

Загалом робота з вʼязанням не така легка, як може здатися, на перший погляд. Часом виникають труднощі з нитками, в партіях буває брак, який зовсім не годиться для роботи. А це все далеко не дешеве задоволення. 

«Буває, що люди питають про ціну, але потім не замовляють. Не всі розуміють, наскільки дорогі матеріали для пледа або іграшки, що це дорого. До того ж кожен виріб не плететься за декілька годин, це все декілька днів кропіткої роботи.»

За два роки Марія Луцак зробила вже десятки різних іграшок. Ведмедики, зайчики, пледи та кардигани тішать своїх власників не лише по всій Україні, але й далеко за кордоном.

«Я можу звʼязати фактично будь-яку іграшку, яку замовить людина. Головне знайти відповідну схему для роботи.»

Кожен виріб можна зробити чи не в будь-якому розмірі та кольорі, все за побажанням клієнта. 

Жінка переважно працює на замовлення. Тому в наявності вільних виробів практично немає.

Христина Савчин

Освіта – бакалавр журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю УКД.
Досвід роботи в журналістиці 5 років.