22 травня в Україні відзначають 163-у річницю перепоховання на Чернечій горі поблизу Канева праху великого генія нашого народу, поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка.

З нагоди пам’ятної дати вчора, 22 травня, у центрі селища Богородчани біля пам’ятника Кобзарю відбулося народне віче «Шевченків світ – безмір у просторі і часі». Захід організували за ініціативи авторки та кураторки тематичного проєкту, викладачки-методистки Івано-Франківської музичної школи №2 Ярини Курило.

Віче розпочалося із виконання Гімну України та хвилини мовчання за всіх полеглих у боротьбі за волю України.

«Сто шістдесят три роки тому, у травні, Тарас Шевченко навіки повернувся на рідну землю, щоб стати її символом. Ми сьогодні засвідчуємо шану нашому національному Пророкові. В його творчості є відповіді чи не на всі пекучі питання для українців, поетичні рядки перегукуються  із нашим сьогоденням. Для душі Кобзаря цей день був надзвичайно вагомим. Нам ж треба вміти і прагнути вивчати Кобзареве слово. Тож, закликаю знати, шанувати і читати Шевченка», – зазначив селищний голова Ростислав Заремба.

Письменник-краєзнавець, член чотирьох Національних спілок: письменників, журналістів, краєзнавців та театралів Василь Бабій акцентував на історії встановлення пам’ятника Кобзарю у Богородчанах  й те настільки знаковим для українства були думки та ідеї Шевченка.

– Сьогодні маємо ще один привід згадати великого сина українського народу, який найбільше у світі ідентифікував Україну через нашу мову, культуру, духовність. Кидав заклик  Україні бути вільною та незалежною. Згадуючи про Кобзаря, робимо усе, щоб виконати його заповіти і, найголовніше, якомога швидше вибити вічного ворога з української землі. Пам’ятаймо Шевченкову весну, як весну нації», – говорила Ярина Курило.

Ведучими події були вчителька української мови та літератури Богородчанського ліцею №1 імені О. Гірника Надія Семків та вчитель історії та правознавства Богородчанського ліцею №1 імені О. Гірника Артур Репешко.

Квіти до підніжжя пам’ятника Великому Кобзарю поклали селищний голова Ростислав Заремба та письменник-краєзнавець Василь Бабій.

Панахиду відслужив декан Богородчанського деканату УГКЦ о. Іван Мачкодера.

Музичні дарунки звучали від вихованців Богородчанської ДМШ, а театралізоване читання Кобзаря виконали учні Іваниківського ліцею.

Довідково: 10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер і був похований на Смоленському кладовищі. Після того, п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі. Відтак, українського генія було перевезено в Україну й перепоховано на Батьківщині, згідно заповіту: «Як умру, то поховайте…на Вкраїні милій…» Перевезення домовини тривало 14 дiб. 22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу м. Канева Черкаської області. Могила мала вигляд кургану, згодом на ній поставили дубовий хрест. У 1939 році на ній встановили сучасний бронзовий пам’ятник. Могила Шевченка має статус пам’ятки історії та монументального мистецтва. Звідси відкривається чудово панорама Дніпра. Дивлячись на всі ці краєвиди, стає зрозумілим, чому ця місцевість так припала до душі Тарасу Григоровичу.

Джерело: Богородчанська селищна рада

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.