СЛІДКУЙТЕ ЗА НАМИ ТУТ

АГЕНЦІЯ НОВИН БОГОРОДЧАНЩИНИ

Інформаційно-пізнавальна інтернет-газета про рідний край, його жителів та їх життя

//

//

//

Учні Космацької гімназії показали виставу за мотивами забороненого твору Уласа Самчука

03/04/2024

Сьогодні, 3 квітня, в Космацькій гімназії, що у Дзвиняцькій громаді, учні показали виставу за мотивами твору Уласа Самчука — «Марія».

«Начальниця відділу освіти громади – Галина Дронів, запропонувала нам опрацювати твори, які були вилучені з навчальної програми за часів певної влади. Наша гімназія обрала саме твір Уласа Самчука «Марія», який вилучили з навчальної програми та заборонили до вивчення дітям. Учні прочитали цей роман, опрацювали й ми вирішили зробити ось таке театралізоване дійство. Звичайно, ми відкинули багато сцен, оскільки у творі показана важка історія, в якій багато жорстокості, адже роман написаний в 1933 році в еміграції. Можливо саме й тому й письменнику вдалося його видати, — каже Ганна Лазарук, вчителька української мови та літератури, сценарист та режисер вистави.

Улас Самчук є першим українським письменником, який написав про Голодомор. Присвятив свою роботу всім матерям, які втратили дітей під час тих страшних років. Головна героїня твору закінчує своє життя помираючи від голоду. Помирає не тільки вона, але і її чоловік, дочка, онуки.

«Найважче було дітям передати цю історію емоційно, бо наші актори, це учні 13-15 років і менші. Вони показують поневіряння Марії, коли вона була сиріткою, Марію в юнацькому віці та в старості. Головну роль отримала учениця восьмого класу — Сисак Софія. Їй, напевне, було найважче емоційно передати повністю життя жінки, яка невдало вперше виходить заміж, яка, як мати, з першим чоловіком втрачає трьох дітей, її розлучення та повернення до коханого хлопця. Цим автор хотів показати, що кохання є основою сімейного життя. Спочатку вона була нещаслива, хоча перший чоловік думав, що його любові стане на всіх, — розповідає вчителька. 

До речі, тут таки ж у творі висвітлена проблема гендерної рівності. Вже тоді, в 1933 році, Самчук показує, що жінка першою подає на «розвід», ініціює розлучення.

«Цією постановою ми показуємо, що не важливо, чи зараз 1933, чи 2024 рік, дуже актуальне відлуння. Багато епізодів з твору відбуваються наче сьогодні. Це і загибель наших синів України під час різних війн, розкол у самій сімʼї, коли один син стає більшовиком, а інший прагне вільної України. Для мене особисто найважче було продумати всі ті моменти, які будуть актуальні для шкільної програми та для віку дітей, щоб не дуже травмувати їх жорстокістю, — додає Ганна Лазарук.

Роман закінчується останнім подихом Марії. Проте пані Ганна, як режисер, не хотіла так завершувати постанову. 

«Ми показуємо в кінці уособлення Марії в молодій, гарній дівчинці, яка виходить в українському образі з колосками пшениці, які в крові. Вона бере цю мертву Марію за руку, оживляє її й вони разом йдуть під пісню «Тому, що я Україна», яка зараз дуже актуальна.»

На показі вистави окрім вчителів, батьків, односельців, керівництва села та громади були присутні й зіркові гості — актор Івано-Франківського Драмтеатру Павло Кільницький.

«Мені дуже сподобалось, яку думку несли цією виставою, наскільки гарно та головне щиро це все було зроблено. Дуже цікаво, що діти долучаються до теми історії України. І взагалі, тема вистави неймовірно актуальна. Тут відображений розкол в сімʼях на тлі війни і революції. Це показує, як зараз у нас, на жаль, є такі ситуації в сімʼях, і що нам також потрібно порозумітися та об’єднатися, йти в сторону України. Виходу іншого у нас немає, потрібно якнайшвидше ставати українцями, — каже Кільницький.

Цікавим моментом також було те, що майже всі костюми, які були використані у виставі, є старовинними та автентичними. До прикладу Біблії, яка була присутня в декількох сценах, близько 140 років.

Загалом діти дуже перейнялися виставою, брали активну участь не лише у постановці, але й підборі та пошуку реквізитів.

«Насправді мені було трохи важко, але я впоралась, бо мала дуже багато підтримки з боку мами та вчителів. З вивченням реплік проблем не було, складніше було морально. Цей твір взагалі важкий для дітей, але ми змогли його передати. За це дуже дякуємо нашій класній керівниці Ганні Миколаївні, яка нам допомагала та дуже сильно підтримувала, — каже виконавиця ролі Марії, учениця 8 класу Сисак Софія.

Та все ж кінець твору — життєстверджуючий, адже автор свято вірив у відродження України. Так Самчук оцінив долю жінки, яка мужньо пройшла крізь усі випробування і, наблизившись  до біблійної героїні, піднеслася до символу України.