СЛІДКУЙТЕ ЗА НАМИ ТУТ

АГЕНЦІЯ НОВИН БОГОРОДЧАНЩИНИ

Інформаційно-пізнавальна інтернет-газета про рідний край, його жителів та їх життя

//

//

//

Бісерна чарівниця: як вчителька з Раківця створює барвисті намиста

02/04/2024

Оля Марковецька з села Раковець, що в Солотвинській громаді, вже понад 10 років працює вчителем. Основну роботу вона вдало поєднує з захопленням для душі — плете намиста з бісеру. Жінка пригадує, що вперше спробувала себе в цій справі ще у 2016 році.

«В соціальних мережах я натрапила на цікаве кольє і вирішила сплести собі таке ж. Почала шукати майстер-класи, переглядати різних майстрів і пробувати робити все самій. Купила гачок, голку, бісер та нитки. Перше кольє-ларіат було в червоному кольорі. Дуже довго пробувала його вʼязати, але все-таки вийшло, — розповідає майстриня.

Намисто має назву «Ларіат» через те, що воно тоненьке та довге. Його можна вʼязати дуже по-різному або ж навіть зробити з нього пояс. 

«Взагалі я з дитинства цікавилась бісером, зроду є дуже творчою людиною. З ним можна було робити різні композиції, тому й, напевне, він припав до душі. Плюс з цими барвистими кришталиками в роботу можна залучати різне каміння, ріволі та масу інших намистин. З бісером можна втілити в життя будь-яке замовлення. Такими виробами можна не лише доповнити образ, а й підібрати аксесуари, як до вечірнього плаття, так і до буденного лука.»

Жінка пригадує, що не боялася викладати фото своїх перших робіт в соціальних мережах. Навпаки, їй була цікава реакція людей.

Оля каже, що в середньому на одну роботу йде до одного або двох тижнів часу, оскільки своє захоплення вона поєднує з основною роботою. Також час виготовлення залежить від побажання клієнта. Однотонні намиста робити швидше. Джгути з малюнками в роботі трохи складніші. 

Для своїх прикрас жінка використовує чеський бісер. Розповідає, що можна використовувати й інші види, але перевагою чеського бісеру є його доступна ціна та гарна якість. Відповідно і вироби не надто високої вартості, щоб люди могли собі дозволити їх придбати.

Окрім бісеру для роботи потрібно закупити різноманітну фурнітуру, камінці, буси, намистини. Навіть нитка для прикрас потрібна особлива. Оля пригадує, що правильну нитку вдалося підібрати не за першим разом. 

«Здається, що це дуже проста робота, але насправді все не зовсім так. Комусь найважче нанизувати бісер на нитку, бо це трохи нудна та монотонна робота. Особисто мені подобається цей етап. Схеми з малюнком набираються ще на порядок важче, оскільки потрібно вираховувати намистини, щоб зійшлась картинка. Виплітати з нитки намисто значно складніше.»

Щоб виготовити прикрасу необхідно мати не лише вільний час, навички та матеріали, але й натхнення до роботи. Майстриня каже, що з цим в неї проблем немає, адже вона обожнює плести з бісеру. Так вона себе заспокоює та розслабляє. 

Нові ідеї для аксесуарів часто знаходить в соціальних мережах. Тоді старається їх повторити або ж удосконалює схему та плете вже свій авторський виріб. 

Найважчим в роботі для жінки є підбір бісеру. 

«Часом потрібно поєднати декілька відтінків бісеру. І буває важко підібрати все так, щоб воно гарно грало в готовому виробі. Бо коли ти одразу набираєш на нитку бісер, то не так помітно, як воно виглядає. А коли сплітаєш готове намисто – кольори відіграють зовсім іншими відтінками. Тому часом бували випадки, що доводилось переробляти намиста. Я людина вимоглива, тому працюю до того часу, поки мій виріб не стане ідеальним. Якщо мені щось не буде подобатись, то можу розплітати все допоки не буду повністю задоволена.»

Оля розповідає, що часом людині важко визначитись з замовленням, тому вона залюбки допомагає та консультує. Разом з клієнтом вони підбирають кольори, аналізують гардероб, щоб обрати стиль. Або ж просто люди скидають фото, що б вони приблизно хотіли отримати в результаті.

Однією з найважчих робіт за ці роки був набір з намиста, сережок та браслету. Каже, що дещо складним був підбір бісеру. 

«На ньому є багато квітів різного кольору. Потрібно було все гарно зібрати, щоб відʼєднати квіти від фону, зробити тіні, виокремити пелюстки. Також довелося трохи коригувати схему, розплітати малюнок в процесі роботи. Але це було цікаво.»

Роботи майстрині носять жінки не лише в Івано-Франківській області, але й далеко за межами України. Чимало намист та сережок вона відправила замовникам в Канаду, США та Польщу. 

Скільки за увесь час вдалося зробити прикрас — жінка навіть не уявляє. Каже, що робить їх у своє задоволення, тому й не веде рахунку. Лише сподівається, що з часом люди усвідомлять, якою цінною є ручна праця.

«Наші люди часом не розуміють скільки часу може йти на один виріб, дивуються ціні. Проте вони не думають, що над прикрасою треба посидіти, подивитися, зробити, звʼязати. А це все забирає час. Ввечері важко для зору, очі в напрузі, бо потрібно добре все насилити, потім міцно зчепити — довести все до ідеалу.»

Проте Оля не зупиняється на досягнутому, постійно старається вивчати нові техніки, переглядає різні майстер-класи. А в планах в майстрині виготовлення прикрас в мінімалістичному стилі.