Військовий з Прикарпаття Назар Горішний народився 24 лютого о 4:10. У 2022 році замість привітань від матері юнак почув тривожне: “Почалася війна”.

Свій 29 день народження колишній тату-майстер, а тепер військовослужбовець 10 гірсько-штурмової бригади, відзначає на фронті, йдеться в сюжетіСуспільного.

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну він разом з рідним братом стали на захист України. В ЗСУ служить майже уся родина Горішних — матір також вступила у Богородчанську роту охорони.

“24 лютого я народився о 4:10. І через 28 років почалася повномасштабна війна. От мене Путін привітав з днем народження, — розповідає Назар. — Тоді був ажіотаж за пальним, за продуктами — за усім. Всі виїжджали, хвилювалися. Я цього не розумів. Якщо на тебе нападають, ти маєш зупинитися, подумати, включити холодну голову і діяти, а не тікати”.

“Я — у військкомат, а брат — у військову частину”

Обоє братів Назар та Олег Горішні одразу вирішили, що підуть воювати. Назар старший на рік та сім місяців. З 26 лютого він був у Богородчанській роті охорони. З 1 червня 2022 року у складі 10 гірсько-штурмової бригади вирушив на фронт.

“Одразу ми заїхали в Донецьку область, Бахмутський район. Там різні точки були. Соледар переважно,— розповідає Назар. — До всього звикається. Думаю, багато людей звикли до війни. Так само і я звик. Для мене поїхати на позиції – це ніби встати зранку й каву попити. Це — просто робота та й усе”.

Обоє братів навчалися у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї-інтернаті. Молодший брат Олег продовжив здобувати освіту в Національній академії Нацгвардії України в Харкові. Чоловік брав участь в АТО/ООС у 2015-2016 роках. Наразі служить старшим лейтенантом у 14 бригаді оперативного призначення Національної гвардії України. Олег Горішний каже: до військової справи йому не звикати.

“Специфіка у нас трохи інша, переважно — штурмові дії, підсилення, — розповідає Олег. — Пригадую, як на фронті 12 годин був з побратимом під мінометним обстрілом. Оце слово — побратим — дуже западає в душу. Хоч ти його знаєш день чи місяць, але сидиш з ним в одній вирві й побратимство — це вже назавжди”.

“Коли брат поруч — дух піднімається”

У грудні 2022 року брати зустрілися на Донбасі. Обоє — на різних позиціях, проте поблизу один від одного.

“Ми — за 15 км один від одного, — каже Назар. — Якщо біля мене, то навпаки, відчуваю якусь підтримку, не знаю, дух в мене піднімається. Знаєте, я старший на рік і сім місяців. Ми у дитинстві постійно билися, воювали. Нам казали: не воюйте. “Накаркали”, одним словом”.

Олег зізнається: те, що вони разом боронять країну, тільки посилює родинний зв’язок.

“Ми ще більше поріднилися. Ти знаєш, що він там сидить, а ти — тут, і вже якось спокійніше, ти себе чуєш впевненіше”, — говорить Олег.

Матір також служить

У Богородчанській роті охорони служить матір братів Горішних. Задля цього жінка повернулася із заробітків.

“Мамі стало прикро, що ми воюємо, а вона — ні, тож вона вирішила записатися, послужити разом з нами”, — жартує Назар і продовжує. — У мами завжди тривога за нас, як ми там з братом. Але повернення до мами, дружини, близьких — до тих, хто чекає, мотивує на фронті”.

“Окупантів “косять” — вони далі пруть”

Російські окупанти часом “йдуть” у повний ріст, каже Назар. За сім місяців на Донеччині під Бахмутом, Соледаром багато чого побачив.

“Останній часом “вагнери” не бояться нічого, можуть собі в повний ріст йти. Хлопці наші їх “косять” — впали передні й вони далі йдуть безперестанку. Це під Соледаром так було. Не знаю, де їх стільки береться. Чи вони під чимось… А ще страх відіграє певну роль, тому що вони бояться своїх “заградотрядів”, які стоять позаду них. Тому у них один варіант – повернутися трьохсотим”, — розповідає Назар.

Отримав “Сталевий хрест” від Залужного

За мужність в одному з боїв Назар Горішний отримав нагороду від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного “Сталевий хрест”.

“Вагнери” наступали на нашу позицію. Їх там було багато — десь до 20, нас – восьмеро. І хлопці вели бій, ми їх прикривали. “Вагнери” зайшли на позиції. Потім почав дуже чітко працювати наш міномет, ми їх відтіснили. Поки вони відходили з пораненими своїми — зайшли в бліндаж. І тоді наші 777 “топори” — вони прямо у їхній бліндаж поцілили, там і підірвало БК два рази. Знищили ми їх добряче. Так відстояли свою позицію і виграли бій”, — пригадує Назар.

Згодом бійця з позиції викликали в штаб. Про те, що отримає нагороду, Назар й не підозрював. Проте, вважає, це насамперед заслугою всіх побратимів.

Мрія іменинника на 24 лютого

Свій 29 день народження воїн відсвяткує в окопі. І цього дня має єдину мрію: “Якщо Путіна вб’ють 24 лютого, то, думаю, що буду святкувати свій день народження, як день звільнення країни від диктатора й тирана”.

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.