У селі Глибівка, недалеко від Богородчан, є ферма, де вас зустрінуть, як своїх. Усе розкажуть та покажуть. Ферма Захарчук, бо господар Михайло Захарчук, – то як Ноїв ковчег. Тут голубів 25 порід, свійських птахів з 45 видів, кроликів чотири породи. Є ще кози, корови, поросята, бджоли, орел та навіть страуси.

А в Богородчанах є магазин, де можна купити все, що тут вирощують. Родзинкою є «молокомат» – звідки можна набрати свіже охолоджене молоко, пише Bogo News з посиланням на Репортер.

Уроки на фермі

Вибратися з міста на вихідних ближче до природи – завжди дуже добра ідея. А на ферму, де можна з цікавістю та користю провести час – й поготів. Головне не проґавити поворот до села Глибівка. Він замаскувався десь між деревами пофарбованої у жовтогарячі кольори лісосмуги. А далі прямою дорогою до центру села, потім поворот перед сільрадою і вгору виїдете прямісінько до ферми.

Михайло Захарчук, каже, любить, коли приїздять гості, а особливо з дітьми. Він залюбки проводить екскурсію, водить по території й розказує про все, що тут робиться, хто тут живе, хто працює.

Я ПУСКАЮ ЛЮДЕЙ, А ЧОМУ Ж НІ! ЗА ТЕ ГРОШІ НЕ БЕРУ, – УСМІХАЄТЬСЯ МИХАЙЛО ЗАХАРЧУК. – ЛЮДИ ХОЧУТЬ ПОДИВИТИСЯ – БУДЬ ЛАСКА. ХТОСЬ ЗАЇХАВ І СПОДОБАЛОСЯ, ДАЛІ КОМУСЬ ПЕРЕКАЗАВ, І ВЖЕ ТІ ДЗВОНЯТЬ Й ПИТАЮТЬ, ЧИ МОЖНА І ЇМ ПРИЇХАТИ. Я ПОСТІЙНО НА МІСЦІ – Й У СВЯТА, І У НЕДІЛЮ, БО НА ФЕРМІ ЗАВЖДИ Є РОБОТА. ШКОЛЯРІ ЧАСТО ПРИХОДЯТЬ З НАВКОЛИШНІХ СІЛ – УРОКИ ТУТ ПРОВОДЯТЬ.

Показує, що спеціально зробив для них альтанку, аби зручно було. Хоч, каже, вони люблять коцики стелити на траву і там собі сидять. Малюють, ліплять чи щось читають.

Показує пластилінові фігурки тварин, які діти побачили на фермі та подарували господарю. Пан Михайло все зберігає. А дітям дарує пір’я страусів чи фазанів.

Триматися важко

Це мінігосподарство Захарчук заснував кілька років тому. Хоч, каже, на фермі – з дитинства. Його батько все життя працював у колгоспі, то він малим часто бував з ним.

До того, як відкрити свою справу, він багато років працював в одному агрохолдингу. Каже, пішов звідти, бо фірма почала неправильно ставитися до людей.

Я ПОЧАВ ЇМ ПРЕТЕНЗІЇ ВИСТАВЛЯТИ, БО ОБІЦЯЛИ ДОРОГУ, А НЕ ЗРОБИЛИ. ПІД’ЇЗДУ ДО ПОЛІВ НЕ БУЛО, – КАЖЕ ФЕРМЕР. – ЛЮДЕЙ ВІДСТОЮВАВ. КОЛИ ТАМ БУВ КЕРІВНИКОМ, ТО БУЛО 49 ПРАЦІВНИКІВ, А ЗАРАЗ 9. НАЩО ЇМ МІСЦЕВІ? КРАЩЕ ЧУЖОГО ВЗЯТИ, ЯКОМУ БУДЕ ВСЕ ОДНО, ЯКОЮ ХІМІЄЮ КРОПИТИ ПОЛЯ.

За словами Захарчука, його господарство вже чи не єдине у Богородчанському районі. До того, каже, було у кожному селі. Зізнається, що і йому зараз не так легко втриматися.

ОТ, СПЕЦІАЛЬНА ПЛІВКА – МИНУЛОГО РОКУ КУПУВАВ ЗА 9000, А ЦЬОГО РОКУ КОШТУЄ ВЖЕ 17000, – РОЗКАЗУЄ ЗАХАРЧУК. – ЦІНИ НА ВСЕ ПІДРОСЛИ УДВІЧІ, А ЦІНА МОЛОКА, ЯКА БУЛА МИНУЛОГО РОКУ ТАКА І ЗАРАЗ – 11-12 ГРИВЕНЬ ЗА ЛІТР. НИНІ ВОДА ДОРОЖЧА ЗА МОЛОКО. ВПАЛА І ЦІНА НА М’ЯСО, АБИ ЗДАТИ. БУЛО 90, А ЗАРАЗ – 70. АЛЕ НАМАГАЮСЯ ТРИМАТИСЯ, БО ЛЮДЯМ РОБОЧІ МІСЦЯ, І ХОЧЕТЬСЯ ДАВАТИ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИЙ ПРОДУКТ.

На його фермі працює вісім людей – усі місцеві. Знайомить зі своїм незамінним працівником – Василем Нечаєм. Каже, він тут за чотирьох, бо ветлікар, зоотехнік, обліковець і молоко відправляє. Пан Василь біжить у корівник, бо там зараз корова народжує теля.

Для душі

Біля альтанки клітка з папужками. Тут 16 різнокольорових пташок породи какарик. Далі клітки з павичами, фазанами та декоративними курочками.

Пан Михайло веде в яблуневий сад до голуб’ятників. Пригощає соковитими яблуками одразу з яблунь.

МАЮ 25 ВИДІВ ГОЛУБІВ, – ХВАЛИТЬСЯ ФЕРМЕР. – ТУТ ЩЕ ПАВИЧІ, ПІВЕНЬ ЙОКОГАМА. БІДАКА, ОДИН ЛИШИВСЯ. ТРЕБА ЙОМУ КУРКУ НАЙТИ. У НЬОГО ХВІСТ РОСТЕ ДО ПІВТОРА МЕТРА. УСІХ ЦИХ ПТАХІВ Я НА РИНКАХ КУПУВАВ. ДО ВІЙНИ ПРОВОДИЛОСЯ БАГАТО, ТО Я ТАМ КУПУВАВ СВІЙСЬКУ ПТИЦЮ ДЛЯ БІЗНЕСУ, А ЦІ – ДЛЯ ДУШІ. МЕНІ ЦЕ ПОДОБАЄТЬСЯ.

Від маленьких птиць переходимо до великих. Четвертий рік у Захарука живуть три сім’ї страусів. У кожній – самець і дві самки. Розказує, що одних купив у Тернополі, а інших у Надвірній.

ДВА РОКИ ПІДРЯД ГАРНО НЕСЛИСЯ, – КАЖЕ ЗАХАРЧУК. – МИНУЛОГО РОКУ МАВ ЗО 200 МАЛЕНЬКИХ СТРАУСІВ. У НАС НА ТЕРИТОРІЇ ДЛЯ ЦЬОГО Є ІНКУБАТОР. АЛЕ ЦЬОГО РОКУ МОЖЕ З 20 ЯЄЦЬ Є. ДУМАЮ, ЦЕ ЧЕРЕЗ СТРЕС. ВОНИ У ЛЮТОМУ ЯКРАЗ МАЛИ ЗАКЛАДАТИ ЯЙЦЯ, АЛЕ, ДУМАЮ, ВІЙНА НА НИХ ТАКОЖ ВПЛИНУЛА.

По сусідству зі страусами є кролятник. Тут чотири породи: «Бургундські», «Каліфорнія», «Полтавське срібло» та «Панон».

А ТУТ ЧОРНОБУРКА, – ПАН МИХАЙЛО ВЕДЕ ДО КЛІТОК З ЛИСИЦЯМИ. – ЇХ У ПОЛЬЩІ БАГАТО РОЗВОДЯТЬ. ТОВАРИШ ЗНАЙОМОГО ЗВІДТИ ПРИВІЗ І РОЗВОДИВ. МАВ ПОНАД ТИСЯЧУ. ВІД НИХ ДУЖЕ ЗАПАХ. ЛЮДИ ОБУРЮВАЛИСЯ, ТОЖ ВІН ЇХ ПОЧАВ ЗАБИВАТИ, БО НЕ МАВ ДЕ ДІТИ. Я ДО НЬОГО ЯКОСЬ ПРИЇХАВ ЗА КЛІТКАМИ. СТАЛО ШКОДА ТВАРИН І ЗАБРАВ КІЛЬКА, АБИ НЕ ЗАБИВ. У ПРИРОДІ ВОНИ НЕ ВИЖИВУТЬ, БО НАРОДЖЕНІ У КЛІТКАХ, А ТУТ ЇМ ДОБРЕ – ЇДЯТЬ М’ЯСО, КОРМ КУПУЮ.

На фермі також живе орел. Його пан Михайло також, можна сказати, врятував. Розказує, що хлопчина один приніс у січні маленького. І Захарчук орла з пінцета годував рибою.

ЦЯ ПОРОДА У НАС НЕ ВОДИТЬСЯ, – РОЗКАЗУЄ ФЕРМЕР. – ЦЕ САМЕЦЬ. ЇХ УЧАТЬ, АБИ ФОТОГРАФУВАТИСЯ З ТУРИСТАМИ. ЙОГО МАЛИ ВІДДАТИ ДЕСЬ НА МОРЕ. Я КАЖУ ТОМУ ХЛОПЦЮ: «ДАВАЙ МЕНІ ОРЛА, НЕ ВІДДАВАЙ ТУДИ. У МЕНЕ ВІН КРАЩЕ БУДЕ ЖИТИ». ДЛЯ НЬОГО РОБЛЯТЬ БІЛЬШИЙ ШЕСТИГРАННИЙ ВОЛЬЄР. ВІН БУДЕ ЖИТИ НА ТЕРИТОРІЇ ПАРКУ ІСТОРІЇ ЗЕМЛІ UNDERHILL У СЕЛІ ПІДГІР’Я, ДЕ МАМОНТИ.

Ще на території «для душі» – є вулики. Окремо великий вулик-вагончик з лежаками – тут апітерапія. Захарчук має 20 сімей бджіл. За ними, каже, доглядає заслужений пасічник. З пасік мають смачний мед.

Для бізнесу

Це інша частина ферми. Тут ангари з поросятами та коровами, загороди зі свійською птицею та козами. Маленькі й геть ручні козенята лізуть через паркан і даються гладитися.

НУ, ЩО ТАМ? – ВІДВОЛІКАЮЧИСЬ ВІД КОЗЕНЯТ, ЗАХАРЧУК ПИТАЄ У СВОГО ВЕТЛІКАРЯ ВАСИЛЯ НЕЧАЯ.

БИЧОК, – КОРОТКО ВІДПОВІДАЄ ТОЙ. АЙ, – ЯКОСЬ РОЗЧАРОВАНО РЕАГУЄ ЗАХАРЧУК. – БИЧОК, – ТО ЛИШЕ М’ЯСО, А ТЕЛИЧКА – ДАЛІ Й ДАЛІ.

На фермі з пів десятка корів породи “голштин чорно-рябий”. Пан Михайло розказує, що зараз в день надоюють 21 літр на корову. Хвалиться, що мають одну рекордсменку, яка дає 39 літрів.

ЩОДНЯ НАДОЮЄМО 1 200 ЛІТРІВ МОЛОКА, – ЗАХАРЧУК ПРОДОВЖУЄ ЕКСКУРСІЮ У КОРІВНИКУ. – МОЛОКО ЧИСТЕ, КОРОВИ ЗДОРОВІ Й ДОГЛЯНУТІ. ПЕРЕД ДОЇННЯМ ВИМ’Я МИЮТЬ СПЕЦІАЛЬНОЮ ПІНОЮ, ВИТИРАЮТЬ ОДНОРАЗОВИМИ РУШНИКАМИ. ПІСЛЯ ДОЇННЯ ВИМ’Я ЗМАЩУЮТЬ ЙОДОМ, АБИ ГРЯЗЮКА НЕ ЗАХОДИЛА, АБИ МАСТИТИ НЕ РОБИЛИСЯ. ЦЕ ВСЕ ВРУЧНУ.

Є й доїльна лінія, Захарчук показує, що з молокопроводу, через фільтри, молоко надходить у спеціальний бачок. Тому їхнє молоко дуже чисте.

ЗВІДСИ ВІДКАЧУЄМО У ХОЛОДИЛЬНИК, ДЕ ОХОЛОДЖУЄМО ДО 4 ℃. ЩОДНЯ ДВА БАЧКИ ВЕЗЕМО У НАШ МАГАЗИН І ПРОДАЄМО. А РЕШТУ – НА МОЛОКОЗАВОД, – КАЖЕ ГОСПОДАР.

Поки «надоїться» повна банка

Цікаво, що свіже молоко можна купити з автомата – “молокомата”, як називає його Михайло Захарчук. Він стоїть у сімейному магазині «Фермер» у Богородчанах.

ЦЕЙ АВТОМАТ Я ПОБАЧИВ У ТОВАРИША-ФЕРМЕРА В ЛИТВІ, – РОЗКАЗУЄ ЧОЛОВІК. – ВІН НИМИ ВЖЕ НЕ КОРИСТУВАВСЯ І Я В НЬОГО ВІДКУПИВ. ЙОМУ ВИГІДНІШЕ МОЛОКО НА ЗАВОД ЗДАВАТИ. У НАС ПОКИ НЕ ТАК. МОЛОКОЗАВОД ДАЄ 11 ГРИВЕНЬ ЗА ЛІТР, А Я В МАГАЗИНІ ПРОДАЮ ПО 20 ГРИВЕНЬ.

За словами Захарчука, щодня в магазині реалізують 100-150 літрів молока. Люди беруть, бо це зручно.

От, заходить пан Василь – він постійний клієнт. Має з собою трилітровий слоїк. Ставить порожню тару в апарат, кидає гроші, натискає кнопку.

ГУДЕ. КОРОВА ВЖЕ ДОЇТЬСЯ. – ЖАРТУЄ ЧОЛОВІК. ЧЕКАЄ ПОКИ «НАДОЇТЬСЯ» ПОВНА БАНКА І ЙДЕ ДОДОМУ.

Усе, що є магазині – з ферми Захарчуків. Тут, крім молока, і свіже м’ясо – кролятина, свинина, яловичина. Яйця курячі, перепелині, страусині. Є мед, домашній сир, яблука.

КОВБАСИ – З НАШОГО М’ЯСА, – ЗАПЕВНЯЄ МИХАЙЛО ЗАХАРЧУК. – ВАРЕНУ КОВБАСУ ЧИ САРДЕЛЬКИ САМІ РОБИМО. ДАЄМО ТУДИ 50 НА 50 СВИННОГО М’ЯСА ТА ЯЛОВИЧИНИ. УСЕ НАТУРАЛЬНЕ. ГОТУЄМО ВАРЕНИКИ, САЛАТИ, ХОЛОДЕЦЬ. МОЖНА І ДОДОМУ ВЗЯТИ, І ТУТ ПЕРЕКУСИТИ.

У магазині керує дружина пана Михайла – Марія. Каже, усі, хто побував на фермі та побачив, як усе працює,  потім повертають у магазин і стають їхніми клієнтами.

Авторка: Світлана Лелик

Фото: Юрій Паливода