Вчорa, 14 жовтня, в селі Дзвиняч Дзвиняцької громади десятки людей зійшлися до старої криївки, щоб віддати шану полеглим воїнам УПА, Небесної Сотні, АТО та всім тим, хто загинув після повномасштабного вторгнення росії цьогоріч, 24 лютого про це повідомляє МІСТО

“Сьогодні у нас свято самовідданих захисників та захисниць, які боролися та борються за Україну. Ми віддаємо їм свою повагу та подяку, адже ціною вашого здоров’я та життя ваших побратимів виборюється наша свобода. Ви – головні герої. Ми дякуємо вам за кожен новий ранок, за кожен новий день, Дякуємо всім волонтерам, які також з кожним днем наближують нашу перемогу”, – каже голова громади Ганна Вітюк.

Зібралися люди на цьому місці не випадково, адже 22 лютого 1952-го у селі Дзвиняч Богородчанського району обірвалося життя співця повстанської музи, визначної особистості руху опору, поета-воїна Марка Боєслава – Михайла Дяченка (псевдо «Гомін»). Він – член Української Головної Визвольної Ради, Крайовий провідник пропаганди ОУН, редактор підпільного журналу «Чорний Ліс» (1947-1850 рр.), публіцист, трибун і поет-лірик. За свою тяжку працю підпільної визвольної боротьби Марко Боєслав нагороджений Срібним Хрестом Бойової заслуги І ступеня. Загинув у розквіті життєвих і творчих сил у 42 роки.

Коли криївку в лісі знайшли енкаведисти, відбувся короткочасний бій. Тоді на чатах біля бункера стояла коректор-друкарка Марта. Вона першою відкрила вогонь по чужинцях. Почувши стрілянину, в підземеллі зрозуміли, що настав їхній смертний час, і почали палити секретні документи, хоча щоденник поета Марка Боєслава не згорів.

Ворожа куля скосила хоробру дівчину й спецназівці оточили бункер. На пропозицію здатися повстанці відповіли автоматним вогнем. Тоді командир облавників наказав закидати бункер гранатами через вентиляційну трубу.. Тоді всі п’ятеро, які перебували там, застрелилися.

В 1992 році, через 40 років, у Дзвинячі відновили криївку. 40 років знадобилося, щоб люди змогли прийти на місце загибелі відважних вояків та вклонитися їхній світлій пам’яті.

У цьому останньому нерівному бою в криївці Дзвиняцького лісу з ним загинули: «Марта», «Настя Черемшина» – Марта Свідрук, 1928 р. н. (м. Надвірна), «Деркач» – Онуфрій Онуфрак (с. Зелена), «Смілий» – Йосип Семанів  (с. Підпечари), «Захар» –  Михайло Драгомирецький, 1930 р. н. (с. Боднарів), «Яструб» – Михайло Янишевський, 1927 р. н., «Чумак» – Михайло Фесюк, 1929 р. н. (обоє із с. Жураки).

Старші місцеві люди пригадують та переповідають, що коли тіла загиблих забирали з криївки кіньми на санях, то по снігу тягнулася лише цівка крові та довга дівоча коса.

Після панахиди на всіх присутніх гостей чекав імпровізований концерт від місцевих жителів. Люди співали повстанські пісні. Не оминули й актуальну в наш час “Червону калину”.

“Напевне так Богом дано, що в цей день поєдналися саме ці чотири свята. Дякуємо всім захисникам, які сьогодні тут присутні і які зараз далеко в окопах боронять нашу землю”, – сказав депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Саїв.

Після урочистої частини двом волонтерам, які внесли звій значний внесок в розвиток української армії, вручили нагороди. А для людей приємним бонусом стало частування: каша за повстанським рецептом.

Данило Липівський

Інформаційний оглядач інтернет-сайту Bogo News.